Играют большую роль в русском языке. Это отметил еще Ф. Буслаев, указывая, что они способствуют ясности изложения мысли. Всем известна фраза из сказки «Двенадцать месяцев»: «Казнить нельзя помиловать». Это наглядный пример того, как знаки препинания могут изменить смысл предложения.
Пунктуационное оформление текста всегда вызывает сложность. И особенно трудна постановка тире в предложениях, как простых, так и сложных. Объясняется это многозначностью и различными функциями знака препинания. К тому же в отдельных случаях его идентифицируют с запятой.
Роль тире в предложениях
Грамматика русского языка делит все знаки препинания на выделяющие, отделяющие и разделяющие. Кроме того, они могут быть одиночными и парными.
Отделяющее тире находится между подлежащим и сказуемым, однородными членами и обобщающим словом в простых предложениях и между частями сложных: бессоюзных, реже с союзной связью. Выделяющее используется как парный знак при приложениях, вводных и вставных конструкциях. Еще одна (дополнительная) функция тире - оформление на письме предложений с прямой речью и диалога. Таким образом, можно обозначить алгоритм действий при постановке этого знака препинания: вспомни правило и определи роль тире в предложении. Такой подход поможет писать осознанно и избежать
Тире между подлежащим и сказуемым
Самое известное правило постановки рассматриваемого пунктуационного знака - внутри грамматической основы. Его роль в данном случае сводится к замене пропущенной части составного сказуемого, обычно именного. Отсюда и условия постановки тире в подобном случае. Предложение «подлежащее тире сказуемое» будет соответствовать одной из схем:
- существительное - существительное (оба в именительном падеже): «Сибирь - необъятный и богатый край России»;
- инфинитив - инфинитив: «Учиться - постоянно трудиться»;
- существительное - инфинитив или инфинитив - существительное: «Творить добро - закон жизни нравственных людей»;
- числительное - числительное: «Пятью шесть - тридцать».
Перед словами ЭТО, ЗНАЧИТ, ЭТО ЕСТЬ всегда ставится тире: «Помогать пожилым людям - это признак воспитанности». Еще один возможный случай: инфинитив - наречие со значением (или слово категории) состояния, но только при наличии логической паузы между подлежащим и сказуемым: «Не знать правил перехода через дорогу - опасно для жизни».
Тире лишнее
Нужно также хорошо знать, когда знак препинания между подлежащим и сказуемым не ставится. В подобных случаях часто допускается пунктуационная ошибка, что не всегда объясняется простой невнимательностью. Вот правила, зафиксированные русской грамматикой:
- подлежащее - личное местоимение, сказуемое - существительное;
- между главными членами, выраженными именной частью речи, употреблены отрицательная частица НЕ или союзы: КАК БУДТО, СЛОВНО, КАК, БУДТО;
- сказуемое - прилагательное, обычно в краткой форме.
Вот возможные предложения с тире - примеры их употребления в речи: «Ты человек с неуемной энергией», «Молодой повеса не пример для подражания», «Ее глаза словно огонь», «Мальчик робок и чрезмерно пуглив».
Также нужно отметить следующие варианты (они встречаются не так часто): «Графиня уже престарелая особа» - перед сказуемым-существительным есть относящийся к нему второстепенный член; «Прекрасный человек этот рыбак» - инверсия (т. е. обратный порядок слов).
Хотя следует отметить, что постановка тире в предложениях такого типа допускается в художественных произведениях. Задача автора при этом - акцентировать внимание читателя на значении, выражаемом подлежащим или сказуемым.
Тире в простом предложении, синтаксически или семантически неполном
Довольно часто, особенно в разговорной речи, которую нужно зафиксировать на письме, можно столкнуться со случаями пропуска сказуемого (или второстепенного члена). Смысл при этом не страдает, а вот оформление вызывает трудности. Это пример в котором пропущенный член (чаще сказуемое) избыточен. Причины могут быть следующими:
- он с легкостью восстанавливается из контекста («Первые хотели мяса, вторые - рыбы, поэтому решили ограничиться салатиком»);
- при синтаксическом параллелизме («Здесь - все мое, за лесом - мое, за тем полем - тоже мое»);
- в конструкциях, где присутствуют два существительных - первое в дательном, второе в винительном падеже («Сестре - куклу, брату - машинку»).
Пунктуационное оформление однородных членов
Существует еще один случай постановки тире в простом предложении. Это касается постановки при однородных членах, где также можно выделить несколько моментов.
- Однородные члены - обобщающее слово («Ромашки, васильки, колокольчики - полевые цветы хорошо смотрелись в вазе»).
- Обобщающее слово: однородные члены - … («Одноклассники: Виталий, Юра, Сергей - сразу же пришли на помощь»).
- На месте пропуска второй части двойного союза, связывающего однородные члены («Хозяин не только радушно принял гостя - еще и дал ему в дорогу целую корзину еды»).
- Когда между однородными членами устанавливаются отношения противопоставления или неожиданности («Вопреки ожиданиям, она не испугалась - даже обрадовалась известию»).
Выделяющий знак при приложении
Тире может употребляться в простом предложении и как парный знак. Это обособление приложения или выделение вводных и вставных конструкций. Иногда в подобных ситуациях допускается замена его запятыми. Но есть случаи, когда тире - единственно возможный знак препинания. Чтобы не ошибиться в его постановке, следует запомнить предлагаемые правила.
Вот наиболее часто встречающиеся предложения с тире: примеры выделения приложений.
- Перед ним можно поставить слово А ИМЕННО: «Хозяйка приготовила вкусный обед - уху из пойманной рыбы и салат из свежих овощей».
- Оно носит поясняющий характер: «Вышедший на крыльцо хозяин - еще довольно бодрый старичок - долго всматривался в лица нежданных гостей».
- Приложение стоит перед определяемым словом: «Вкусная сладкая ягода - клубника на десерт, вызвала восторг у всех, кто сидел за столом».
- Распространяет один из однородных членов: «К вечеру приехали все: престарелая тетушка, кузен - сын недавно погибшего дяди, три двоюродные сестры по линии матери».
- Тире отделяет несколько однородных приложений от определяемого слова: «Отличница с первого класса, активная участница всех школьных мероприятий, опора и голова коллектива - Марина не могла не принять участия в готовящемся празднике».
Выделяющий знак при вводных и вставных конструкциях
В предложениях такого типа могут стоять запятые, скобки, тире. Как же не ошибиться в выборе нужного знака препинания? Чем характеризуются предложения с тире?
Примеры, хорошо иллюстрирующие данное пунктуационное правило, указывают на то, что вводная конструкция:
- распространена: «Маленькие посетители мастерской, или - как их ласково называют и приветливые хозяева, и авторы работ - вдохновители новых идей, всегда были желанными гостями»;
- передает чувства автора (в этом случае перед тире стоит еще и восклицательный или вопросительный знак): «Вся программа - как вам это нравится? - была в результате подготовлена в угоду одному человеку».
При выделении вставных конструкций в одинаковой мере используются тире и скобки.
Сложные предложения с сочинительной и подчинительной связью
В подобных случаях тире, как правило, не является основным знаком препинания и может употребляться вместо запятой. Подобная замена объясняется тем, что внимание акцентируется на ключевых словах или их сочетании в предложении, особом интонационном оформлении фразы.
Вот примеры уместной постановки тире в с союзной связью.
- Отношения противопоставления или неожиданности в ССП (сложносочиненном): «Опустишь длинную соломинку на воду - и она легко поплывет по волнам речушки».
- Одна или обе части ССП - назывное предложение: «Мгновенье - и разбойник оказался прямо перед ней».
- В СПП (сложноподчиненном), если перед главной стоит придаточная изъяснительная, уступительная или условная: «Если во время нашего отсутствия кто-нибудь постучит - не открывай дверь!»
- Повторяющееся сказуемое-глагол опущено в одной или нескольких частях сложноподчиненного предложения: «Одни полагали, что такого пожертвования будет достаточно, другие - что сумму все же нужно увеличить».
- В СПП с однородным соподчинением придаточных, расположенных в его начале: «Что случилось после его ухода, почему сестра открыла дверь незнакомцу - ответов на эти вопросы он так и не нашел».
Тире в сложном предложении с бессоюзной связью
Русская грамматика вполне четко определяет постановку Главное, на что нужно обратить внимание, - правильно установить заключенные в нем смысловые отношения. Тире между предложениями (предикативными частями) БСП ставится в нескольких случаях.
В первой части - указание на время либо условие совершаемого действия: «Прочитаешь книгу до конца - пойдешь на аттракционы». Такое предложение легко можно переконструировать в СПП.
Вторая часть:
- обозначает быструю смену событий или неожиданный результат: «Дверь приоткрылась - раздался сильный хлопок»;
- противопоставляется первой (= А): «Истекло много времени - тоска все не проходила»;
- указывает на следствие или результат (= ТОГДА, ПОЭТОМУ): «Я больше не вернусь сюда - скоро все забудется»;
- содержит сравнение (= БУДТО, СЛОВНО): «Глянет исподлобья - огнем обожжет»;
- присоединяется с помощью слов ТАК, ЭТО, ТАКОЙ: «Дней через десять все встанет на свои места - такая мысль успокаивала и внушала надежду».
Таким образом, предложения с тире (примеры мы привели в статье) при знании правил не вызовут больших сложностей.
В каких случаях ставится тире после запятой в контексте, -, то есть сначала запятая потом тире?
- в первом случае не нужна запятая, во втором и третьем не нужно тире.
на Ваш вопрос: прямая речь и слова автора. - В приведенном Вами тексте все тире поставлены неправильно. К тому же пропущены запятые. (Без обид, лады?)
Примеры употребления запятой, а затем тире:
а) "Только правда, как бы она ни была тяжела, - легка" (А. Блок.) (то есть после придаточного предложения, которое находится внутри главного, но это бывает редко) ;
б) "Гуси летят, - с удовольствием говорит Ростовцев, - сейчас видел целый косяк". (И. Бунин.), - Запятая может закрывать предыдущую конструкцию, а тире открывать следующую (таких случаев может быть много) .
Если речь идет о постановке запятой и тире как ЕДИНОГО знака, то читайте здесь:
113. Запятая и тире в сложноподчиненном предложении и в периоде
http://www.evartist.narod.ru/text1/49.htm#з_07
если вторая часть указывает основание, причину того, о чем говорится в первой части (между обеими частями можно вставить союз потому что, так как, поскольку) , например: Он покраснел: ему было стыдно убить человека безоружного.. .2. вместо запятой и тире нужно двоеточие, вот правило:
117. Двоеточие в бессоюзном сложном предложенииДвоеточие в бессоюзном сложном предложении, распадающемся на две части, ставится,
5) если вторая часть представляет собой прямой вопрос, например: Одного только я не понимаю: как она могла тебя укусить?3. кстати вводное, после него запятая. А тире нужно перед ЭТО:
79. Тире между подлежащим и сказуемым
3.Тире ставится перед словами это, это есть, вот, значит, это значит, присоединяющими сказуемое к подлежащему.
Если бы не было ЭТО, вс вавно на этом месте тире по этому пункту:
Тире ставится, если оба главных члена предложения выражены именительным падежом количественного числительного или если один из них выражен именительным падежом существительного, а другой именем числительным или оборотом с числительным. Например:
Большая Медведица семь ярких звезд; Удельный вес золота 19,3 г/см3.).
§ 132. ТИРЕ (-)
Тире ставимо:
1. Між підметом і присудком на місці пропущеного дієслова-зв’язки, коли присудок виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку. При цьому присудок буває як непоширеним, так і поширеним:
Бук - дерево.
Три та сім - десять.
Київ - столиця України.
Талант - ліричне джерело (Є. Маланюк).
Мудрий скарбівничий - пам’ять людська (Григір Тютюнник).
Ти - пустеля палюча (І. Драч) .
Примітка. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку з заперечною часткою не , тире звичайно не ставлять:
Серце не камінь.
2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:
Говорити - річ нудна (М. Рильський).
Найвище уміння - почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе (Л. Костенко).
Спинитися - вмерти з одчаю й знемоги (М. Бажан).
У нас кохати - полюбить сповна (А. Малишко).
Кохати - нові землі відкривати (І. Драч).
3. Перед це, оце, то, ось і под., якщо пов’язаний з ними присудок виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова:
Любов - це приторк ледве чутний (М. Рильський).
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі (Л. Костенко).
Класична пластика і контур строгий,
І логіки залізна течія -
Оце твоя, поезіє, дорога (М. Зеров).
Ти - Адам. Журба - твоя коханка,
а земне тяжіння - то любов (В. Стус).
Лукія - ось його щедра молодість (О. Гончар).
Примітка. Тире ставимо й перед єднальними сполучниками і (й), та (або зрідка після них) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим:
Земля на прощання усміхнулась - і потемніла (Панас Мирний).
Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик - і зникне (М. Коцюбинський).
Живеш - і жди. Народжуйся - і жди (В. Стус).
Або - після сполучника:
Я тоді швидко підводжусь і - зирк через комин (О. Довженко).
4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:
Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними - квітник (М. Коцюбинський).
Останні дні - знову в Парижі (М. Рильський).
Без витоку нема ріки,
Як без коріння - крони (П. Осадчук).
5. Перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення:
Дерева, трави, птахи, звірі, земля - все вмерло (П. Загребельний).
День, вечір, ніч, ранок - все біле, все тьмяне (Леся Українка).
І пригорки, й довгі долини, й зелені левади в вербах понад ставком - усе зеленіло й лисніло на веселому сонці (І. Нечуй-Левицький).
І трави, й ниви, й небо, й сонце - все , усе змінилось у хлопчика в очах (І. Франко).
Землю й днину, цвітіння й птиць, і теплий грім - ти все вмістив в одну хвилину в гарячім подиху своїм (А. Малишко).
Ні спека дня, ні бурі, ні морози -
Ніщо не вб’є любов мою живу (В. Сосюра).
6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнювальним словом і не закінчує речення:
Усім вона: і звірові, і птахові - дає свій щедрий даток (М. Рильський).
7. Для виділення прикладок усередині й у кінці речення, якщо перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме :
Серед самумів, серед злив
Екстрактами могутніх формул
Він - неустанний хімік слів -
Планує витривалу форму (Є. Маланюк).
Є церква у Варшаві. Там стіна
Ховає Польщі й людськості святиню -
Шопена серце (М. Рильський).
Примітка . Якщо прикладка є власним іменем, то її частіше відокремлюють комами:
Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх! (П. Тичина).
Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Ю.My шкетик ).
8. Між частинами заперечного порівняння:
...То ж не вовки-сіроманці
Квилять та проквиляють,
Н e орли-чорнокрильці клекочуть,
Попід небесами літають, -
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький,
Та на бандуру грає-виграває,
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, -
Лиш Сонячні Кларнети (П. Тичини).
9. Mix реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо друге з них указує на наслідок дії чи стану або висновок:
Защебетав соловейко -
пішла луна гаєм (Т. Шевченко).
Годі, минулося - гордая й вільная,
В муках я більш не схилюсь (Г. Чупринка).
Орач торкнеться до керма руками -
І нива дзвонить темним сріблом скиб (М. Стельмах).
Сам не спав - і нікому не давав спати, сам не спочивав - і нікому не було спочинку, сам не їв - і всі коло мене були голодні (П. Загребельний).
Старий Потоцький з Калиновським за ці два тижні могли б уже прийти на поміч своєму оточеному війську - і тоді не зоставалося б у мене ніяких надій
(П. Загребельний).
Переді мною пройшла виконувана під звуки тамбуринів і примітивних сопілок знаменита фарандола - і згадались, пробачте, давні мої ж таки рядки ... (М. Рильський).
10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає час, умову, допустове значення тощо:
Зайде сонце -
Катерина по садочку ходить (Т. Шевченко).
Гаї шумлять -
Я слухаю.
Хмарки біжать -
Милуюся (П. Тичина).
Йшла гойдливими, грузькими плавнями - сила пташви випурхувало з-під ніг і лопотіло над головою (Б. Харчук).
Вам страшно - геть ідіть з дороги (Леся Українка).
Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне.
Вселюдське замовчиш - обчухраним зростеш (П. Тичина).
Трапиться слово зрадливе -
Геть його, сину, гони! (Б. Олійник).
Билися об мене гнівливі хвилі нетерплячки - я вистояв (П. Загребельний).
11. Між реченнями, коли їхній зміст різко протиставлено:
Ще сонячні промені сплять -
Досвітні огні вже горять! (Леся Українка).
Не козак вклонявся королеві - король схиляв голову перед козаком! (П. Загребельний).
Канецпольський займав переправи на річках, я міг би перешкодити йому - і не перешкодив (П. Загребельний).
12. Між частинами безсполучникового складного речення, коли друга частина виражає порівняння:
Подивилась ясно - заспівали скрипки (П. Тичина).
13. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називають науковий закон, теорію, вчення:
Фізичний закон Бойля - Маріотта.
14. Між двома (переважно) або більше словами на позначення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від... до ):
Автотраса Київ - Львів.
Ми працювали в бібліотеці протягам березня - травня.
Українська поезія XIX - XX ст.
Вантаж вагою п’ять - сім тон.
Ми вилетіли за маршрутом Москва - Варшава - Брюссель - Париж, з пересадками у Варшаві і Брюсселі (М. Рильський).
15. Для виділення поширених вставних слів і словосполучень (або вставного чи вставленого речення), що стоять усередині речення:
... Топольський - молодий чоловік, але - на думку пана посла - надзвичайно талановитий і солідний (О. Маковей).
А тоді зопалу - не встигло радіо попередити! - вернулися морози (В. Яворівський).
Примітка 1. Про вживання ком і дужок при вставних словах, словосполученнях і реченнях див. § 129, п. 11; § 134, п. 2.
Примітка 2. Коли після тире стоять слова, які потрібно виділяти комами (наприклад, вставні слова), то першу кому опускаємо:
Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду - звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний).
16. Разом із комою для вирізнення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді:
Коли весна рожева прилетить
І землю все вбере і заквітчає,
Коли зелений гай ласкаво зашумить
Коли весні зрадіє світ увесь
І заблищить в щасливій долі,
І ти одна в квітках і травах, в полі десь,
Серед весни, краси і волі
Не зможеш більше серця зупинить,
Що в грудях буде битись, мов шалене,
І скрикнеш, - знай, не долетить
Уже твій скрик тоді до мене (О. Олесь).
17. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюють для того, щоб пов’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше - підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):
Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, - на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (М. Рильський).
18. Для спсціяльного підкреслення паузи різного змістового і стилістичного характеру:
Не слухає сонце,
За гору сідає.
І нам посилає
На всю ніч - прощай! (В. Самійленко).
На прю ми стали проти царства тьми,
Що оскверняє море й суходоли,
І віримо, що переможем - ми,
І знаємо, що не вмремо - ніколи! (М. Рильський).
Ступай - майбутньому назустріч,
і хай хода твоя летка
легкою буде. І не треба
жалких жалінь, І - задарма (В. Стус).
Примітка. Про вживання тире при прямій мові див. § 136.
Далеко не всі інтернет‑користувачі точно розуміють, що таке тире і дефіс. У чому різниця між ними? Використовувати їх як взаємозамінні неправильно з точки зору правил. Кожен символ має своє значення і спосіб введення. Причому насправді розроблено більше двох знаків для позначення рисок в тексті.
Що таке дефіс
Дефіс - це орфографічний знак, що розділяє частини слова. Він виглядає як коротка горизонтальна риска.
Оскільки він входить до складу слова, то пробілами не відбивається. Єдиний випадок, коли праворуч від цього знака ставиться пробіл, - це перерахування, в яких змінюється тільки перша частина слова, а друга залишається однаковою. Наприклад: теле‑ і радіомовлення.
Іноді замість звичайного дефіс використовують нерозривний. Він потрібен для того, щоб складові частини слів не розривалися на різні рядки. У цьому випадку слово або залишиться на попередньому рядку, або цілком перенесеться на нову.
В яких випадках використовується дефіс
Щоб зрозуміти, коли ставиться дефіс, а коли - тире, потрібно згадати правила. Дефіс ставиться всередині слів.
Загальні правила, коли потрібно писати слова через дефіс:
- повторення одного слова: тихо‑тихо, ледве‑ледве;
- повторення слів з однією основою: давним‑давно, один‑однісінький;
- поєднання синонімів: тихо‑смирно, розумниця‑розумниця;
- складні слова, першою частиною яких є числівник, написаний цифрами: 100‑процентний, 25‑річчя;
- нарощення після порядкових числівників: 7‑го, 12‑а;
- спеціальні терміни і найменування, до складу яких входить окрема літера алфавіту: α‑промені, β‑промені;
- скорочення складних прикметників, що пишуться разом: ж.‑д. (залізничний) - але ж.д. (залізниця).
Крім цього іменники пишуться через дефіс у таких випадках:
- складні слова без сполучних голосних -о-, -е-: кафе‑ресторан, дизель‑мотор;
- назви політичних партій та їх учасників/прихильників: соціал‑демократія, соціал‑демократ;
- складні одиниці виміру: людино‑день, кіловат‑годину, але трудодень;
- проміжні сторони світу, в тому числі іноземні: північно‑захід, норд‑вест;
- складові прізвища: Мамин‑Сибіряк, Римський‑Корсаков;
- деякі географічні назви: Кам’янець‑Подільськ, Орєхово‑Зуєво;
- слова з першою частиною обер-, унтер-, лейб, екс-віце-: віце‑президент, унтер‑офіцер;
- додаток за означуваним словом: мати‑стара, дівиця‑красуня.
Тепер розглянемо, коли слід писати через дефіс прикметники (з прикладами):
- утворені від іменників, які пишуться через дефіс: соціал‑демократичний, дизель‑моторний;
- складаються із рівнозначних компонентів: м’ясо‑молочний, англо‑німецький;
- позначають відтінки кольорів: біло‑синій, жовто‑зелений.
Це основні випадки, коли потрібно писати слова через дефіс. Використання тире в складних словах вважається грубою помилкою.
Що таке тире
Тире є пунктуационным знаком. Воно ставиться між окремими словами. З обох боків його потрібно відбивати пробілами, причому зліва - нерозривним. Це потрібно для того, щоб знак «приліпився» до попереднього слова і не переносився на наступний рядок (або переносився відразу з цим словом). Нова рядок може починатись з тире тільки в разі передачі діалогу.
Тире прийнято розділяти на довге і коротке. Для кожного з них передбачені свої випадки вживання. Розглянемо більш детально особливості використання тире і дефіс. У чому різниця між цими символами?
Коли ставиться довге тире
Розберемо основні правила для тире. У випадку з довгим знаком їх більше, оскільки це і є класичне тирі, з яким ми познайомилися ще в школі. Іншими словами, нам доведеться згадати правила розстановки розділових знаків у реченнях.
Тире використовується в наступних випадках:
- Між підметом і присудком, якщо вони виражені іменниками в називному відмінку або невизначеними формами дієслова: любити - значить жити. Вчитель - мій друг.
- Після перерахування перед узагальнюючим словом: сироїжки, опеньки, білі - багато грибів він назбирав.
- Перед додатком у кінці речення: до мене в гості прийшов Петро - мій найкращий друг.
- На місці пропущених членів речення: я вийшов з кімнати, і мій друг - слідом за мною.
У деяких випадках треба ставити тире між пропозиціями (з прикладами ознайомимося нижче):
- При різкому протиставленні або несподіваному повороті подій: він обернувся - але поруч не було.
- Між частинами складного безсполучникового речення, якщо друга частина вказує на результат того, про що йдеться в першій: я розповів правду - стало легше.
Звичайно, правил для тире набагато більше, це лише основні моменти, які зустрічаються найчастіше. Використовувати в таких випадках дефіс неприпустимо.
Що таке коротке тире
Постараємося ще глибше зрозуміти відмінність тире від дефіса. В чому різниця? Нам необхідно познайомитися з ще одним знаком - коротке тире (його ще називають середнім). Сьогодні на просторах Інтернету він зустрічається вкрай рідко. Проблема в тому, що фахівцям, які розробляють сайти, цей символ в більшості випадків просто не знайомий. І на це є свої причини: символ прийшов до нас з англомовної друкарні.
По ширині він дорівнює буквою N, тому й отримав назву en dash. До речі, довгий символ за шириною дорівнює M, тому його називають em dash.
Діапазони
Довгий час для позначення діапазону використовували довге тире без пропусків. Але сьогодні воно все частіше заміняється коротким, і багато ресурси приймають його як стандарт. Тобто написання повинно бути таким: 2000-2010, 10-12, 63-70.
Символ не відбивається пробілом, тому що діапазон за змістом є одним цілим. Але якщо мова йде про невизначеному проміжку з різницею в один крок, то потрібно ставити дефіс: 2-3, 4-5.
Багато хто задається питанням, який знак ставити між роками - тире або дефіс? Відповідь очевидна: коротке тире, тому що мова йде про конкретному проміжку часу: 1900-1902 рр.
Для температур такий спосіб неприйнятний, оскільки ці одиниці можуть мати від’ємні значення. Тут діапазон треба ставити через три крапки.
Телефонні номери
Єдиної думки з приводу написання телефонних номерів на сьогоднішній день немає. Зокрема, «Грамота.ру» велить використовувати дефіс, і такий варіант вважається загальноприйнятим. Набирає популярності написання через коротке тире. Однак з логічної точки зору обидві теорії невірні. Дефіс - це все‑таки орфографічний знак, і його ставлять у словах. Також телефонний номер не є діапазоном.
Для номерів розроблений спеціальний символ - так званий figure dash (цифрова риска).
Яким позначити знаком мінус
В якості мінуса нерідко використовують звичайний дефіс. Іноді зустрічається варіант з коротким тире. Насправді в цьому випадку також розроблено окремий знак. Суть в тому, що мінус по ширині повинен бути рівним плюса. Символ minus довше дефіса, але трохи коротше тире.
Мінус, як і інші математичні символи, потрібно відбивати нерозривними пробілами: 25 − 5 = 20.
Як поставити перенесення
Перенесення часто позначають дефісом. Це майже правильний варіант. «Ідеальний» перенесення - це soft hyphen, або м’який дефіс. Іноді його називають shy hyphen. Хоча зовні він не відрізняється від дефіса, саме він має значення поділу слів наприкінці рядка. Якщо поставити hyphen, наприклад, в слові «книга» («книга»), то вийде, що мова йде про складному слові, яке складається з двох частин: «кни‑» і «‑га». А ось soft hyphen покаже, що це одне слово, тільки розділене знаком переносу.
Як вставити символи
Нам тепер відомо, що тире і дефіс не можна плутати, а в деяких випадках слід використовувати спеціальні символи, незважаючи на загальноприйняту практику. Але виникає питання: як же вставити ці символи в текст?
Для цього потрібно включити Num Lock і на цифровій клавіатурі ввести певні комбінації.
Комбінації для «Віндовс»
| Знак | Назва | Комбінація |
| Дефіс | Hyphen | Alt + 45 |
| Нерозривний дефіс | Non‑breaking hyphen | Alt + 8209 |
| Коротке тире | En dash | Alt + 0150 |
| Довге тире | Em dash | Alt + 0151 |
| Цифрова риска | Figure dash | Alt + 8210 |
| Мінус | Minus | Alt + 8722 |
| Перенесення | Soft hyphen | Alt + 0173 |
Зверніть увагу, що зовні знаки можуть виглядати майже однаково. З цієї причини користувачі помилково можуть їх плутати. Однак у них зовсім різне значення, і кожен з них розроблений для конкретних випадків. Не можна ставити орфографічний знак замість пунктуационного. Також нелогічно використовувати мінус номерів телефону, оскільки ми нічого не віднімаємо.
Застосовувати нерозривний дефіс треба обережно. З одного боку, подвійне прізвище, розірвана на різні рядки, виглядає негарно. Більш того, це суперечить правилам. Проте цей символ не завжди можуть правильно прочитати мобільні додатки. У цьому випадку на його місці користувач побачить порожній квадратик.
Символ на клавіатурі
Але на практиці користувачі найчастіше використовують символ на клавіатурі, а не вставляють перераховані вище знаки. Не дивно: це набагато швидше й простіше, ніж вводити комбінації, тим більше що їх ще потрібно запам’ятати. Зазвичай такий символ називають дефісом.
Але насправді його назва звучить як «дефисоминус». Зовні він не відрізняється від звичайного дефіса, але за значенням не є такою. Сам термін говорить про те, що це невизначений знак. Його використовують замість всіх інших рисок, якщо поставити правильний символ неможливо з технічних причин. Але якщо ви маєте можливість вставити потрібний знак, то краще так і робіть. За допомогою дефисоминуса ми лише показуємо читачеві, що на цьому місці має стояти певна риска. Сам по собі він нічого не означає.
Висновок
Ми дізналися, коли використовуються тире і дефіс і в чому різниця між ними. Правила вимагають не плутати символи і використовувати їх за призначенням. Навіть якщо зовні знаки виглядають схожими, вони все одно мають різне значення. Звичний для всіх дефисоминус варто застосовувати в крайніх випадках, адже сьогодні у більшості користувачів є можливість ввести потрібну комбінацію.
